Старенька продавала незабудки.
В очах її і біль, і втома.
Є троє діток, та усі забудьки,
Лиш пес і кіт чекають дома.
Букетики свої вона тримала
в запечених від праці й сонця ручках.
Й про чоловіка, вже покійного, згадала
й про те, що швидко виросли онучки.
Старенька продавала незабудки.
У хусточку в'язала дрібні гроші.
Синочку б шарф купити не забути,
і донькам подаруночки хороші.
Я теж купила в жінки ніжні квіти.
І притулилася до них губами.
Не треба щастя більшого на світі,
як знати, що чекає дома мама.

Оксана Максимишин-Корабель