Кричала мила «не пускаю»
Руками тисла з усіх сил.
За що боротимусь я знаю.
Синочок миру попросив.
Кричала мати «повертайся»
Сльозами комір залила.
Немов в останнє попрощався.
А в голові «війна,війна»
Кричав мій батько «бережися»
Так міцно руку мою жав.
І він щоночі мені снився.
А я від вибухів вставав.
Кричав я їм,що скоро буду.
А сам не знаю й до сих пір.
Живим чи мертвим я прибуду.
З бронежилетом,повним дір.
Кохали,вірили,чекали.
На батька,сина й чоловіка.
Так прикро,що вони не знали.
Не повернусь,назавжди зникну.
Про тата марить син ночами.
Дружина ніби не жива.
«Вертайся сину» кричить мама.
А батько плаче «вже нема»
Вклоняюсь низько вам солдати.
Усім живим і не живим.
Нехай не плаче ваша мати.
Молюсь за вас,молюсь за мир..
Автор:Катя Майстренко
