Кіборг я – надзвичайна людина,
та із плоті і крові таки.
І сумує за мною дружина,
на дзвінок мій чекають батьки.
Так пишається мною країна –
я ж виконую справно наказ.
Найстрашніше – це смерть побратима,
а зі мною все буде гаразд.
Бо я Кіборг – незламний і сильний,
хтось придумав цю байку про нас.
І малюнок маленького сина
рятуватиме серце не раз.
Ще не раз буду я воскресати,
підійматись крізь морок і дим.
У сльозах промовлятиме мати:
«Повертайся додому живим…»
На згорілих постану руїнах
переможцем у дивній війні.
Я життя віддаю Україні,
бо воно не належить мені.
Так, я Кіборг по духу й по крові,
войовничий солдат проти зла.
Я укотре померти готовий,
щоб моя Україна жила.

Наталка Слободянюк.