Menu
Ukrainian Albanian Arabic Armenian Azerbaijani Belarusian Bulgarian Chinese (Traditional) Croatian Czech Danish Dutch English Estonian Finnish French Georgian German Greek Hungarian Icelandic Italian Japanese Korean Latvian Lithuanian Macedonian Norwegian Persian Polish Portuguese Romanian Russian Serbian Slovak Slovenian Spanish Swedish Turkish Yiddish
Loading...

Интернет реклама УБС

україна-росія.останні новини

Коли своїх не покидають. В окупованому Луганську діє греко-католицька церква

Коли своїх не покидають. В окупованому Луганську діє греко-католицька церква
Loading...

У це важко повірити, але в окупованому Луганську нині діє греко-католицька церква. Настоятель тамтешньої парафії отець Михайло Ющишин – родом з Франківська. Коли почалася війна, він перевіз дружину і двох дочок сюди, а сам повернувся, аби й далі відкривати двері храму для вірян… хоч і лишилося їх там дуже небагато.

Не просто було завжди

Дружина отця Михайла пані Оксана розказує, що в Луганськ вони обоє поїхали одразу після закінчення вишів, ще 16 років тому. Тоді, як і зараз, в місті була одна-єдина релігійна громада УГКЦ, в області – ще дві, третя відкрилася пізніше.

«До нас завжди ставилися насторожено, – пригадує вона. – Завжди відчували оту антиукраїнську лінію місцевої влади. УГКЦ ніколи не забороняли, бо за законом не могли, але от не хотіли виділяти ділянку під церкву. У 2012 році навіть приїжджав Блаженніший Святослав, зустрічався з мером, з заступником голови ОДА, всі обіцяли, а потім знову… не можемо, немає».

Врешті купили одноповерховий будиночок у приватному секторі, зняли верх, добудували купол, а ще вівтар, то і була їхня церква. Поряд звели двоповерховий будинок, він правив за резиденцію.

«Зреш­тою, це непогано виглядало, – каже жінка. – І люди були задоволені. Чоловік завжди казав, якби була підтримка від церкви, від держави, якби там справді будувався український світ, то все воно виглядало б інакше. А так – усе робили на ентузіазмі патріо­тичних людей».

Серед прихожан в основному була свідома інтелігенція, чимало вихідців з Західної України, але були навіть росіяни за походженням.

«Я просто часом дивувалася, звідки у них за Україну так боліла душа», – додає пані Оксана.

На тих людях усе й трималося – організовували різні заходи, поїздки в західні місця і т. д. Це був такий острівець українства, якому, на жаль, не дали перерости у щось більше.

 

Отець Михайло вернувся в Луганськ – до своєї церкви. По-іншому просто не міг

Коли почалась окупація, сім’я священика до останнього не вірила, що їм доведеться тікати. Думали, будуть потрібні там, як був потрібен Михайлівський собор в часи Майдану. Може, і поранених доведеться лікувати, бо серед місцевих антиукраїнські настрої були на піку. А ще збирали допомогу для наших солдат.

Поїхали влітку 2014-го.

«Тоді вже метрів за 200 від нашого будинку розклалося ціле містечко – зенітки, інше військове обладнання, – пригадує пані Оксана. – І ми зрозуміли, що вже нічого не буде, що всі стратегічні об’єкти зайняли бойовики, розмістилися у спальних районах, школах, садках…».

А навколо – тиша

Як і більшість переселенців, вони їхали з думкою, що це тимчасова окупація, взяли донькам путівки в санаторій у Трускавці, а самі подалися до Львова. Там стала шукати роботу. У Луганську пані Оксана викладала в університеті Шевченка, а ще працювала в управлінні культури ОДА. Тож у Львові пішла шукати роботу викладача.

«Один з ректорів каже – а чому б вам не вернутися до Франківська? Ми так і зробили, – розповідає Оксана Ющишин. – Орендували квартиру. Це диво, але мені вдалося по переводу влаштуватися в ОДА, на ту ж посаду, а ще минулий навчальний рік працювала в медуніверситеті сумісником».

А отець Михайло вернувся в Луганськ – до своєї церкви. По-іншому просто не міг. Хоча більшість парафіян давно виїхала з міста, там усе ж лишилися люди, які його потребували.

«Вони дуже чекали, що наші прийдуть, що Україна не така, вона їх не залишить, але держава нічого не зробила, вона їх просто кинула, – говорить пані Оксана. – Отець Михайло казав – то виходить, що й церква кидає. Якщо я не поїду, то цього не зробить ніхто».

По-перше, інших священиків туди прос­то б не пустили, а в нього хоч прописка луганська. По-друге, має там повагу, яка служить певним захистом.

«Знаєте, навіть байдужі чи проросійські люди поважали Любомира Гузара, – пояснює жінка. – Вони знали, що це мудра людина. Подібний авторитет мала і наша церква. Отець Михайло очолював «Просвіту» в одному із мікрорайонів, часто виступав з різними доповідями, його запрошували на радіо і телебачення, наскільки це дозволяла влада, були хороші стосунки з іншими конфесіями. Тож вирішив, що має їхати».

Крім того, не міг кинути напризволяще і саму церкву, хай вона і невелика, але вимрія­на, зведена з нуля.

«Є й інший бік ситуації, чим йому тут займатися? – сумно посміхається дружина священика. – Місцева церковна влада просто закриває на нас очі. Сюди приїхали три сім’ї священиків, жодній не помогли не те що роботою, навіть житлом».

Що зараз навколо цієї церкви? Пані Оксана каже – тиша. Ніхто не бачить від неї реальної загрози, 90 % парафіян виїхало. Залишилося з десяток людей старшого віку. Самопроголошена влада тримає все під контролем, навідуються, спілкуються зі священиком, нагадують, що треба пройти перереєстрацію. На нині позиція церкви – не перереєстровуватися.

Сім’я священика до останнього не вірила, що доведеться тікати

Ненависть росла роками

Чому окупація стала можливою, чому місцеві люди тоді підтримали сепаратизм і бойовиків – це питання не однієї наукової праці. Але що там вдалося проростити ненависть до України – це факт.

«Вже тоді, на початках окупації, мене це вразило, – розказує Оксана Ющишин. – У нас поруч із домом були гуртожитки, почали виселяти студентів, бо туди мали заїхати чеченці-кадировці. Я помагала одній дівчинці, яка родом з Тернопільщини, збирати речі. Коменданти, охоронці настільки чекали – «наші прийдуть!» – що в мене відбирало мову. Як можна – люди, яких ти ніколи не бачив, не знаєш, якої вони віри, які прийшли зі зброєю в руках?! А ти їх чекаєш…».

Каже, коли ще не було війни, над проросійськими настоями ніхто якось не задумувався, кожен займався своїми справами – діти, робота і т. д. А все це потихеньку реалізовувалося багато років. Свого часу, пригадує вона, по роботі досліджувала газету обласної ради за часи Незалежності, і в публікаціях дуже добре проглядалася червона нитка, як штучно вирощувала ненависть до всього українського. Для чого? Тепер уже зрозуміло.

«Влада дуже активно співпрацювала з Ростовською областю, возили туди учнів, вчителів, було створено дуже багато проросійських організацій, саме таких правих і агресивних, в них були сучасні офіси з комп’ютерами, в обласній бібліотеці їм належало ціле крило, де проводили різні вечори і підживлювали цю російську лінію».

Нині ж Луганськ, каже пані Оксана, депресивна зона. Але на вулицях вже побільшало людей, працюють школи, садки, виші. Діти з області, навіть з підконтрольних Україні територій, доїжджають туди на навчання.

«Завжди є відсоток ідейних людей, які або приймають, або не приймають, і завжди є ті, які пристосовуються – «не стріляють, то можна жити», – зітхає вона. – І хоч я не аналітик і не пророк, але думаю, що така ситуа­ція там на довгі роки».

вгору

читайте також

Loading...
Loading...

"зіркові" новини

Шановні,друзі.Кожна новина на сайті оцінюється читачами.За допис можна поставити від 1 до 5 зірочок.Відповідно,вираховується рейтинг новин.В цій рубриці представлена "десятка" найрейтинговіших новин за останні 100 днів.

Королевська втікала з Чернігова

15 квітня 2016
Королевська втікала з Чернігова
Королевська втікала з Чернігова на таксі Сьогодні, 15 квітня у Чернігові була спроба…

У Росії замовчують бунт мотострілецької бригади

16 березня 2016
У зв’язку з оприлюдненням в українських та російських ЗМІ реальних прізвищ кадрових…

Посол України в Хорватії дипломатично "послав" російського посла

10 лютого 2016
Посол України в Хорватії Олександр Левченко написав послу Росії в Хорватії Анвару Азімову…

Севастополь обклеїли проукраїнськими плакатами

19 лютого 2016
Вулиці анексованого Севастополя заполонили постери, що розповідають про родинні зв’язки…

Полтавчани перші в світі навчилися заробляти гроші з ...снігу.Фото

22 січня 2016
В Полтаві презентували новий стартап. Виявляється, тепер можна заробляти гроші за…

Москаль порадив російським перевізникам як обійти блокаду на Закарпатті

12 лютого 2016
Як обійти російським перевізникам блокаду на Закарпатті в ексклюзивному коментарі для…

У Києві "Азов" та патріоти розігнали мітинг комуністів

17 березня 2016
Сьогодні, 17 березня,комуністів,що зібралися біля Історичного музею з метою провести…

У Полтаві вимагають закриття російських банків.Відео

11 березня 2016
Кілька десятків активістів сьогодні у Полтаві провели акцію протесту під будівлею…

Йожеф Сабо закликав українських футболістів не грати в Росії

10 березня 2016
Легендарний в минулому футболiст і тренер київського Динамо Йожеф Сабо закликав…

США продовжили санкції проти Росії

03 березня 2016
Президент США Барак Обама підписав указ про продовження на рік санкцій проти Росії, які…
Loading...